Втрата
Шукавши власнеє світання,
що блиском щастя ніжить світ,
омлієш в довгому чеканні,
що ось побачиш квітки цвіт.
Та квітка вказує дорогу
через поля, через ліси,
але бракує настороги
не спокушатись від краси.
Омани в світі вистачає,
чатує всюди і живе,
щоразу дивом зустрічає,
яке спокусою нове.
Якщо ж утратив світлу мрію,
переживи в пожежі сум,
а потім знов повторюй дію,
мов спів, коли затихне шум.
Є втрата істиною щастя,
шукати знову щоб його
насінням, що лежить під листям,
чекавши дотику твого.
Насіння дасть новий початок
і щастя стане вже новим,
для цього втрата, як завдаток,
зустрічний крок, що є твоїм.
Віктор Цвіт 07.08.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686155
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.08.2016
автор: Віктор Цвіт