Я вишию словом
Думки свої й мрії
І пісню свою складу:
«Слова – не полова –
Це ними, Росіє,
Ти кликала нам біду».
Хай пісня моя
Долетить до Чукотки,
Торкнеться сердець матерів
І з Пензи, Орла,
Петербурга, Находки.
«Своїх не пустіть синів
На вбивчу війну,
Там дарують могили
Таким молодим синам».
«Спокутуй вину,
Адже діти там гинуть,
Росіє, – твоя вина».
Зерном я любові
Всім душі засію.
Щоб виріс рясний врожай:
«Як можна з тобою
Брататись, Росіє,
Як смерті дітей прощать?»
15.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
(
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686109
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 27.08.2016
автор: Ганна Верес