Мені сьогодні вітер шепотів
У пурпуровім видиві світанку.
І спокій мій,крізь сплячу ще фіранку,
Слухняно з ним за обрій відлетів...
І оселився в серці спраглий день.
Думок безладних здійнявся торнадо...
Дарунок долі чи таємна зрада?
Чи зле похмілля від вина пісень?..
Підступний вітре,ти ж не залишив
Ні пари крил,ані дороговказу,
Щоб мати змогу стрімголов,відразу
В горішній твій поринути приплив...
Та в шепоті твоїм я все ж відчув
Далекий відгук втраченого неба,
Й землі віднині вже мені не треба...
Я все земне від себе відпущу...
Лише б лишилась неземна любов
У музиці весняного цвітіння,
І світлий промінь чистого сумління
На тлі покрови вічних корогов...
Лиш вистачило б сили на стрибок
З вершини літ в провалля позахмарне,
Щоб всі безсоння не минули марно
В потрібний час, в благословенний строк...
Мені сьогодні вітер шепотів
У пурпуровім видиві світанку.
Господня воля, жарт чи забаганка?
Я й дотепер як слід не зрозумів...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686089
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.08.2016
автор: Вадим Димофф