Ця птаха осіння – ти б'єшся в вікно,
Предвісник чого ти сьогодні?
Чия це душа, чий це серця дзвінок?
Не клич на стежини ті,... годі.
Вже інші часи, хоч нелегкі тепер,
Та крила не час нам згортати.
Політ всі шукали, хоч той тамплієр.
Серця звуть небесні кантати...
Завузько закутій душі в суєті,
У морі земних зобов'язань,
А обрії звуть нас далеко не ті,
Та слів потаємні ті в'язі.
Божественна осінь – святих образи,
Бурштинові сни в невловиме;
Скарб душ ваших прямо у серце разиш,
П'яниш золотавим тим димом...
Скажи мені, любая птахо, скажи –
В чім осені знак нездійснимий?
27.08.2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686064
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.08.2016
автор: Променистий менестрель