У окремих людей часами,
Серце прагне шукати даль,
Зникне просто, втече від мати,
Бо сплелися жура й печаль.
Хоч у кожного різні долі,
Серце часто бува пече,
Не потрібно життю медалі,
Хай по руслу ріка тече.
На життя йому дано право,
І в туманах прожити вік,
Як є доля – життя цікаве,
Квітне доля і чоловік…
Виростають у нього крила,
Додається чимало сил,
Бо життя вже не раз побило,
Хоч в окремих немає крил.
По землі ще карбують кроки,
У яких ще бринить струна
І проводить життя уроки,
Хоч вже втоптана сивина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686060
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.08.2016
автор: Віталій Назарук