О, Боже скільки ж їх навкруг?
Застраханих… й лякливих.
У царстві твані і розрух…
Вже не знайдеш щасливих.
Раби і покручі кругом,
Як із пітьми покора.
Прикуті в землю ланцюгом…
В петлі держить потвора.
Й так гірко часом на душі,
Здається це ж людина.
Заледве тявкнуть десь чужі
Й не мекне вже скотина.
А ще напишеш десь крий Бог,
Сокирою зарубиш.
Так всряне сонне в діялог,
Що спокій свій загубиш.
А ще ж є змії, що сичать
Із заднього проходу.
Не менш страшніші бо мовчать,
Юд.ям на догоду.
О, скільки ж їх вже розвелось,
Продуктів від хробаччя.
Іх тіло й душу вбив гіпноз,
Пагане холуяччя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685938
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.08.2016
автор: Дід Миколай