Домашня робота

Колись  давним-давно  у  країні  котиків  відбулася  одна  подія,  яка  вщерть  змінила  світогляд  кошенят.
Під  час  великої  перерви,  котики  зібрались  в  метушні.  Ніхто  не  знає  як  розв’язати  домашнє  завдання.  Це  звісно,  не  вперше,  та  таке  ставалося  доволі  рідко,  і  здавалося  кошенятам  глобальною  проблемою.  Адже  котики  навчались  не  в  звичайній  школі,  а  в  гімназії,  і  несли  відповідальність  за  виконання  домашньої  роботи.  Не  важливо,  що  скаже  вчителька,  в  першу  чергу  потрібно  довести  собі,  що  ти  розумний  котик,  і  зрозумів  тему.
Мурка  –    така  чорненька  киця,  тихенько  точила  кігтики,  а  потім  глузливо  мовила:
–    Чому  ви  так  нервуєте,  все  добре.
–    Ми  маємо  зібрати  всі  зусилля  і  виконати  це  завдання  гуртом  –  додав  сіренький  котик,  Пушок.
–    Так-так,  Пушок  моє  рацію,  йдіть  і  розв’язуйте  –  не  менш  глузливо  додала  Мурка.
–    Мурка,  не  можна  бути  такою,  адже  колись  і  ти  не  виконаєш  домашнє.
–    Я  найрозумніша  кішка  класу,  як  таке  може  статись  –  заперечила  кицька  і  почала  розчісувати  шерсть.
–    Ніхто  не  може  знати  все  на  світі.
–    А  списувати  не  чесно,  треба  самому  все  зрозуміти.
–    Мурка,  тобі  ніколи  не  зрозуміти  звичайних  котиків,  у  яких  дуже  багато  справ  –  зітхнув  Пушок.
Тигрик  в  цей  час  їв  бутерброд,  що  йому  зробила  мама,  і  робив  вигляд,  що  нічого  не  розуміє,  а  можливо,  навіть,  і  не  чує.  Він  був  такий  лінивий,  що  навіть  не  знав  якого  кольору  його  шерсть,  бо  лінувався  поглянути  в  дзеркало.  Та  крім  нього  всі  знали,  що  він  руденький.
Сніжинка  теж  сиділа  і  кліпала  очима,  крутила  в  лапах  ручку  та  дивилась  на  Пушка.  Сніжинка  була  найвродливішою  кішечкою  школи,  мала  коротеньку  сіру  шерсть  і  голубі  очі  –  мов  океан.  Трішки  зніяковівши,  вона  нарешті  промовила:
–    Пушок,  ти  такий  розумний,  чому  б  тобі  не  зробити  домашнє  за  хвилинку?  Ти  певно  вдома  не  про  задачу  думав,  а  про  футбол.  У  тебе  все  вийде.
–    Ти  справді  так  гадаєш?
–    Так,  як  може  такий  вродливий  кіт  не  розв’язати  таку  легеньку  задачу?  Спробуй.  А  потім  даси  мені  списати.
І  тоді  Пушок  задумався,  чому  б  не  спробувати  ще  раз.  Кіт  зібрав  всі  свої  знання  та  сили,  і  за  мить  дійсно,  виконав  домашнє  завдання.  Сніжинка  хутко  переписала  задачі,  Мурка  злісно  на  них  поглянула,  а  Тигрик  навіть  полінився  списати.
По  дзвінку  у  клас    зайшла  вчителька  Даша  Мурм’явівна  і  почала  перевіряти  домашню  роботу.  Вона  обійшла  весь  клас  з  червоною  ручкою,  а  потім  невтішно  мовила:
–    Ніхто  не  виконав  домашнє  як  слід,  та  найближче  всіх  була  Мурка.  Тож,  якщо  не  хочете  двійок,  то  зробіть  на  завтра  це  саме  домашнє  завдання.  Порадьтеся  з  батьками,  адже  не  хочеться  псувати  журнал.
Даша  Мурм’явівна,  ще  довго  пояснювала  на  дошці  подібні  задачі,  і  здається,  всі  зрозуміли  тему.
–    Котики,  зауважте,  що  за  другу  спробу  найбільший  бал  не  12,  а  10  –  мовила  вчителька  і  вийшла  з  класу.
Тоді  Пушок  встав  і  промовив:
–    Давайте  поділимося  думками,  це  допоможе  розв’язати  задачу.
Тигрик  зітхнув  і  ліниво  потягнувшись  пробубнів  собі  під  ніс:
–    Пушок,  я  зайнятий,  свій  улюблений  мультик  пропущу
Сніжинка,  помітивши,  що  Пушок  не  всезнайка  в  математиці,  зібралася,  і  пішла  з  своїми  проханнями  до  Мурки:
–    Мурка,  яка  в  тебе  гарна  шерсть,  ніколи  такої  не  бачила.
–    Не  смій  лестити  мені  -  відрізала  Мурка  і  пішла  геть.  Мурка  ненавиділа,  коли  їй  говорили  брехню,  адже  при  всій  своїй  красі  її  шерсть  була  грубою  і  неслухняною,  тому  доводилося  розчісуватися  що  хвилинки.
Не  довго  думаючи,  Сніжинка  знову  побігла  до  Пушка:
–    Друже,  ти  сьогодні  в  такому  гарному  костюмчику.
–    Дякую  -  подякував  Пушок  вже  розуміючи,  що  це  лестощі.
–    Ти  спробуєш  ще  раз?
–    А  чому  б  тобі  самій  не  спробувати?
–    Я  погано  знаюся  в  математиці.  Що  не  пиши,  як  не  рахуй,  нічого  не  вийде.
–    То  спробуй  сама,  ще  раз.
Сніжинка  засмутилася,  адже  думала,  що  в  цьому  немає  ніякого  сенсу.
Як  ви  гадаєте,  хто  з  котиків  зможе  розв'язати  задачу?  Можливо  це  буде  Тигрик,  який  здивує  весь  клас?  чи  відмінниця  Мурка,  яка  в  соте  проявить  свій  геніальний  інтелект?  чи  завзятий  роботяга  Пушок?  Адже  задача  не  легка,  а  двійок  ніхто  не  хоче  мати.
І  навіть  після  школи  з  задачею  почалися  негаразди.  Мурка  не  витримала  і  розірвала  всі  свої  записи,  та  від  цього  домашнє  не  стало  виконаним.  Мурка  не  могла  змиритися  з  словами  Пушка,  про  те,  що  ніхто  не  може  знати  всього.    Тигрик  дивився  мультики  і  навіть  полінився  сказати  мамі,  щоб  вона  за  нього  зробила  домашнє.  Сніжинка  довго  підлещувалась  до  друзів,  та  ніхто  не  дав  їй  списати.  А  Пушок  не  зміг  розв’язати  задачу,  бо  допомагав  тату.
На  наступний  день  знову  почалася  метушня,  через  домашню  роботу.  Мурка  сиділа  і  намагалася  гордовито  точити  нігті,  але  робила  це  знервовано,  тому  всі  відразу  зрозуміли,  що  вона  не  готова.  Тигрик  сьогодні,  навіть  полінився  прийти  до  школи.  Сніжинка  вже  нікому  не  лестила,  адже  лестощі  ніхто  не  любить.  А  от  Пушок  зізнався  відразу:
–    Я  не  готовий.
–  Пушок,  що  ти  робив  вдома?
–    Тату  допомагав,  бо  він  сам  не  міг  впоратися  з  газоном.  Я  гадав,  що  Даша  Мурм’явівна  все  зрозуміє,  і  дасть  ще  один  шанс,  та  вона  його  вже  й  так  дала.  Певно  в  мене  буде  двійка.
Клас  дружно  переговорив,  і  вони  вирішили  дати  списати  Пушку,  адже  він  завжди  всім  допомагав.    Сніжинці  не  дали  списати,  аби  вона  більш  ніколи  не    лестила,  а  як  тільки  ця  кицька  виправиться  та  буде  взаємодіяти  з  класом,  то  й  списувати  не  треба,  клас  і  так  гуртом  розв’яже  і  пояснить  ту  задачу.  А  Мурці  списати  не  дали  бо  вона  жаднюга  і  завжди  ставить  себе  вище  всіх.  Та  ця  киця    й  не  просила,  бо  була  дуже  горда,  але  в  очах  було  видно,  що  якщо  вона  спише,  то  не  заплямує  свою  репутацію  відмінниці  хоча  б  перед  вчителькою.
Даша  Мурм’явівна  зібрала  зошити,  перевірила,  і  висловила  свою  думку:
–    Пушок  –  10,  молодець.  Я  навіть  хотіла  поставити  12,  бо  робота  виконана  бездоганно,  та  все  таки  поставила  10,  адже  всім  пообіцяла,  що  це  найбільший  бал.  Мурка  –  6,  за  половину  завдання.    Чесно  кажучи  я  чекала  більшого,  ти  мене  дуже  засмутила.  Сніжинка  –  1,  такого  я  від  тебе  не  чекала.  Коли  не  знаєш  як  зробити,  могла  підійти  до  мене,  тому  цю  роботу  я  розцінюю  як  лінощі.  Тигрик  теж  принесе  зошит,  адже  це  було  контрольне  завдання,  і  ніхто  від  його  виконання  не  втече,  а  як  ні,  то  буде  –  1.
Пройшло  півроку  і  наші  герої  дечому  навчились.  Сніжинка  навчилась  робити  компліменти  за  які  на  неї  не  ображались.  Мурка  досі  стримувала  зло  та  образу  і  залишилась  такою  самою  недоступною,  але  більш  ніколи  не  отримувала  оцінки  нижче  10-ти  балів.  Тигрик  почав  вчити,  бо  вчителька  взялася  за  його  навчання  особливими  методами,  залишала  після  уроків,  і  навіть,  коли  Тигрик  дуже  лінувався,  то  вчила  його  по  суботах  індивідуально.  І  уявляєте,  виявилося,  що  він  здібний  котик,  навіть  розумніше  Мурки.
А  якби  Мурці  тоді  дали  списати,  можливо  вона  б  не  затаїла  злобу  і  змінилась  в  кращу  сторону  по  відношенню  до  однокласників?  А  як  гадаєте  ви?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685906
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.08.2016
автор: Лерія Кіт