Світло і колір – дотичні гармонії,
Десь на межі й за межею реальності.
Осінь виконує власні симфонії,
Значно побільше в мінорній тональності.
Стане помітним і доторк вздовж скронями,
Сполох крізь серце пройде дивовижею,
Бархат сезону прогладжу долонями,
І замилуюся дівкою рижою.
В небо злечу, задля збільшення обрію,
Може зустрінуся там із борвіями,
Зміню їх напрямок і траєкторію,
Щоб не спішили з своїми завіями.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685775
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2016
автор: Микола Поділля