Приголуб мене, любий, без ласки твоєї так зимно.
Заховай аж під серце – клубочком вмощусь у кутку.
Десь по білому білим кохання писалось невпинно,
І у вічність віночком плелося по срібнім витку.
Поцілуй мене, любий, хай спиниться час на хвилину,
І від Всесвіту ключ покладе до твоєї руки.
Сумнів осуду лишу і в небесну лагуну полину…
Хай напоєне щастя відчинить від неба замки.
Не порань мене, любий – я просто тендітна, мов гілка.
Моя сила в красі, і у блиску чарівних очей...
Я, повір, не слабка - лише просто закохана жінка,
Що шука своє щастя в прихистку надійних плечей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685627
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.08.2016
автор: Олена Жежук