Я сьогодні у натовпі міста впізнала тебе,
Ти тікав так задумано, голову вниз опустивши.
Я лиш тільки краєчком побачила рідне лице
Й зупинила б на віки я час так на тебе дивившись.
Так давно вже не бачила, думала все вже пройшло,
Але серце тебе не забуло, воно пам'ятає
І згадала в той час, всі моменти, і все що було,
І то серце тебе ще по старому вірно кохає.
Ми раділи в час горя і плакали в радісні дні,
Ми були не як всі, до безглуздя були ми щасливі.
Ми співали на криші до півночі з тобою пісні
І ти завжди казав, що очі мої є для тебе самі красиві.
Ми гуляли дощем, не тікали від нього як всі
І на світ ми дивились обоє одними очами.
Ми кохання пізнали з тобою у справжній красі
Й у коханні згорали солодко-палкими ночами.
Та міста розвели нас з тобою у різні кути,
Ти на захід, а я чим по ближче до сонця, до сходу.
І тікати, на жаль, вже не було нам разом куди,
І ось так розірвали з тобою кохання походу.
І тепер вже лиш бачимо в натовпі рідні ми лиця,
І не має вже нас, тільки спогади є від кохання.
Роз'єднала колись нас з тобою безжальна столиця
І привезла в щасливе життя, всі валізи страждання.
Кушнір Марина
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685589
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.08.2016
автор: Кушнір Марина