Ну що ж привіт – от і наздогнав ти мене –
пусті очі та холодне дихання відчуваю я твоє;
чого чекаєш – щоб застигло серце моє? –
Ну так вперед – воно тепер твоє!
Чому соромишся – вийди із теплої пітьми;
вийди та скоріш забери мене туди!
Я ж чую твоє радісне мертве ричання –
припини ж нарешті це по часу скитання...
Так довго один за одним ми з тобою ішли,
хоча вже давно ми туди мали піти –
обманули ми час та вірну дію відтягли –
обманули ми себе - давно вже там були...
Ну так давай обіймемось ми під кінець...
А тепер швидко побігли навпростець –
ми ж з тобою тепер одним звіром стали –
щоб швидше нас всі позабували!
О мій звіре, відчуваю як дихання стихає,
як нічого навкруги в пітьмі вже немає...
Напевно мав бути колючим вінець,
але ж який солодкий кінець...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685573
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.08.2016
автор: VictoR