Україно моя, а чи ти Незалежна?-
Бо бастарди зривають святеє вбрання,
А ти терпелива, ти така протилежна,
На Голгофі стоїш і ридаєш щодня.
Твоє тіло, як Боже, розбите катами,
І терновий вінок- в нім запечена кров,
За провини які розплатилась синами?
За гріхи ж бо які так роздерта любов?
Нині день Твій, святий, ти сльозою стікаєш,
Де могили ростуть, де хорониш синів,
У молитві мовчиш і у Бога питаєш-
За що доля така, бо так люд не хотів?
Прагнув волю здобути, по новому жити,
Бути власником долі, де мирна блакить,
І не знати біди, ні ярма, й не тужити,
А у щасті навіки- не одну лише мить.
Розправ люба крила і скажи- Незалежна!
Хай від злості загинуть всі твої вороги,
Хай любов запанує між нами безмежна,
Батьківщинонька наша щоб не знала біди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685431
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2016
автор: Леся Утриско