Який же сенс, що ти свята,
Що ти завжди все знаєш?
Що сварки всі для іншого біда
Не ти ж їх завжди починаєш…
Який же сенс, що ти красива,
Що в клубах зірочка ясна?
Що секс для тебе лиш причина
Дістатися чужого гаманця?
Який же сенс, що ти грайлива?
Що вміло партії ведеш:
Коли потрібно – скромна, мила,
А ні: не знаєш зовсім меж.
Який же сенс у цьому всьому?!
З роками молодість пройде,
Краса десь випаде й з престолу:
Тебе молодша без жалю зжене.
Той, хто тримав тебе для ліжка,
Кого заради грошей берегла
Знайде собі нову іграшку –
Тоді вини себе сама.
Ти обернешся – там нікого.
Твій шлях пустий, як і твоя душа.
Ти щастя бачила у тому,
Де близько навіть і нема.
Зупинишся, щоб перевести подих,
На зорі глянеш, що вгорі…
Ціну собі ти набивала,
А вибила лише нулі.
Між темряви холодних вулиць
Проб’ється сонця промінець…
Тобі б лишень назад вернутись,
Та пізно вже – це твій кінець…
Дорога наша зовсім не пряма –
На ній мільярди поворотів.
Коли звертаєш – пам’ятай прості слова:
«Що ми шукаєм, те й знаходим».
Спільнота автора:
https://vk.com/savchyn_roman
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685405
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2016
автор: Роман Савчин