Я просто хочу з тобою випити.
І душу усю до твоєї вилити,
І твої думки в мозок до себе,
Тобто почати стрибок із вальсету,
Тобто навчитись складним комбінаціям,
Побачити тебе такою трішки
Абсолютно хворою, легкою та грішною,
Водночас теплою, милою, ніжною
Спровокувати своє кохання,
Воно, адже, зовсім не до гробу!
Воно багато-багато далі,
Антропоморфно мутує, грає,
Змінюється поступово в проекцію,
Яку прагне Сонце зробити чіткішою
За кілька годин вже зображення вигорить -
Змучені жертви вкриються тишею.
Тобто помруть майже від насолоди.
Відродяться феніксом з світлими крилами!
Насолодяться нічними світилами,
Приймуть у Ночі щоденні пологи.
Із пекла гормонів і пристрасті домен,
У темні ліси, що в фантазії, в принципі...
І нікуди більше прагнути далі
Я тут. Я вже вдома. І без похибок
До пункту, що заданий координатами,
Одного разу втекли з божевільні
Зовсім поїхавший, остаточно звихнута,
У світ - із тобою, Він - дім - де-інде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685199
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.08.2016
автор: 7orrow