Вік новітніх технологій,
Телефонів, сенсорів, планшетів,
Вік падінь моральних і технічних злетів,
Вік, що зІтре пам'ять серця в нуль
Звісно, можеш опиратись,
Залишити вдома всі девайси
І нервово палячи цигарку
Йти шукати собі щастя
Ох же прокляті китайці...
А навколо вже й очей не видно
Той шукає покемона
Інший мовчки йде додому,
Потупивши голову в айпад
Ну а та красуня спритно наминає шоколад
(Вірніше, не вона, а її екранний кіт)
Ти ж на них поглянеш зверхньо,
Пробурмочеш щось під ніс:
"В наш час такого не було", еге ж?
Просто суперський девіз!
Тільки от зайдеш додому
Вхопиш хутко телефон
Там ж улюблений рінгтон
Все не замовкав
І усе. Пропав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685164
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 22.08.2016
автор: Muscat_girl