як набридло щоразу терпіти цей біль.
хоч на стіни залізь,
хоч розбий усі вікна!
він приходить до мене не знати звідкіль,
десь із темних завіс
світанкового світла.
так набридло щоразу тримати в собі.
їсти жмені пілюль,
і глушити ридання.
і щоразу немов проти себе йду в бій,
і страждання патруль
мене мучить до рання.
так набридло щоразу сміятись усім
поки біль вивертає
жорстоко кінцівки.
і коли це мине? невідомо, а втім,
може, хтось таки знає,
як це зупинити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685091
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 22.08.2016
автор: codyein