Спекотно

Ти  знаєш.  Спекотно.
Не  втерплю.  Піду.
Цей  простір  заповнений  знову  тобою.
А  поруч  –  безодня,
Можливо,  ввійду
Легкою,  простою  як  вітер,  ходою.
Повітря  раптове
І  натовп  людей.
Поїздка  не  стала  єдиним  бажанням.
А  сонце  ранкове  
В  безмежжі  ночей
Позбавить  надій  всі  мої  сподівання.
Та  все  ж  повернуся,  
Побачу  тебе,
Свідомість  постійно  мені  натякає…
За  всіх  помолюся.
Мене  віднайде
Кохання  твоє,  що  постійно  зникає.
А  ти  не  шукай,  
Не  знаходь  попри  все,
Хай  доля  вершить  геть  усе  самостійно.
Вечірній  розмай…
І  минуле  мине,
Тебе  щоб  не  згадувать  знову  постійно.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685056
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.08.2016
автор: Ірина Морська