Ти знаєш. Спекотно.
Не втерплю. Піду.
Цей простір заповнений знову тобою.
А поруч – безодня,
Можливо, ввійду
Легкою, простою як вітер, ходою.
Повітря раптове
І натовп людей.
Поїздка не стала єдиним бажанням.
А сонце ранкове
В безмежжі ночей
Позбавить надій всі мої сподівання.
Та все ж повернуся,
Побачу тебе,
Свідомість постійно мені натякає…
За всіх помолюся.
Мене віднайде
Кохання твоє, що постійно зникає.
А ти не шукай,
Не знаходь попри все,
Хай доля вершить геть усе самостійно.
Вечірній розмай…
І минуле мине,
Тебе щоб не згадувать знову постійно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685056
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.08.2016
автор: Ірина Морська