Йшла по вулиці лисичка,
хитро посміхалось личко
і тягнувся довгий хвіст
від спіднички до чобіт.
Прибралася Лиска пишно
у червонеє намисто
із дорогим дукачем,
іще кошика несе.
Стріла вовка-панібрата:
“Чи хотів йти полювати?
А на кого?” Та й вона
на кур оком повела.
Були кури у дворі,
у ведмежій стодолі,
він курник їм майстрував,
напував і годував.
Зась було лисиці й годі
до ведмежої стодоли:
він курочок береже,
від лисиці стереже.
Вовчик Лисці - кум і брат,
може комусь був і сват,
у червоних чоботях
стояв собі в воротях.
“Куди, мила Лиско, ідеш,
кошика із чим несеш,
чи підеш на ринок,
або може в шинок?”
“Я у шинок не піду,
а на ринок вже іду,
куплю там собі курчат,
може хтось мені продасть?
Щоб курчат мені дали,
взуюся у чобітки,
у вишиту сорочину,
ще жупан буде по чину.
На голові буде хустка
і ховаю з нею вушка,
ще й запаску одягну
і хвостика сховаю.”
“Як побачать з-під запаски,
Лиски хвіст, не буде ласки,
лишень буде шум і ґвалт,
швидко, Лиско, утікай!
А як пси тебе почують,
не обдуриш, не змахлюєш,
доведеться утікать,
базар боком обминать.”
Лиска швидко прикрашалась
та ще личко малювалось
і ховає в пишну хустку
обидва руденькі вушка.
Одягла нову запаску,
хвіст ховала усіляко,
ще й червоні чобітки,
що всякому б підійшли.
Найняла собі візок:
"Вези мене на ринок,
купувати буду кури,
щоб торги не обминули.”
Ой, їхала собі Лиска
не високо, не низько,
в мальованій бричці
з кониками швидко.
Їде пані у ридвані,
біжать мимо із стовпами:
вози, діти, молодиці,
бабці, хлопці і дівиці.
Їде люд весь на базар,
гей, музИко, давай шквар
музику для нас веселу,
щоб неслась місто і селом.
Їде Лиска на базар
оглядать живий товар,
а товару тут багато:
буде скоро у нас свято.
Коні, вівці і корови,
кози, свині стопудові,
поросята, індичата,
качечки та гусенята.
Кролики сидять у клітках,
гуси гелготять великі,
пси прив’язані лежать,
хто їх стане продавать?
Возів та ще краму повно,
тканини були, ще вовна,
всі заморські і свої,
строкаті та й золоті.
Поторгуються, кричать,
залицяються, бубнять,
співи, треба погукати,
одне одного шукати.
Швидко на ринок домчав:
“Пані, не ловіть лиш гав,
гроші візнику платіть
і швиденько виходіть.”
Подає монету Лиска
та іде із брички швидко,
“Їдь же собі далебі,
хай щастить тобі й мені...”
Лиска по рядах пройшлася,
заглянула, віднайшлася
і пішла у дальній ряд,
де курочки сокотять.
Курочки посокотіли,
тихо півники сиділи
і курчата ціпотять,
жовтим крильцем миготять.
Стали поважні торговки,
у них жарти та примовки,
і дуже уважний погляд,
як душі і тіла огляд.
"Що за така собі пані,
щойно вийшла із ридвана,
іде в червоних чоботях,
із підскоком дивно ходить.
Оглядається лякливо,
будуть пси – не буде дива,
бо відразу вчують Лиску
із мальованим тим писком.
Якийсь дивний макіяж,
чи ждав паню екіпаж?
Заглядається на кури,
хапнула, та схаменулась."
Упізнали руду Лиску
по гострому її писку,
не поміг їй макіяж,
ніхто кури не продасть.
Як захоче черевце
з голоду їй те і це,
кошик, Лиско, забери
і швидесенько біжи.
Упізнали тебе враз,
не поміг і макіяж,
упізнали хитру пані,
про неї повно реклами...
Як, лисице, не ховайся,
злісно так не усміхайся,
швидко вичислять тебе:
що хотіла, як і де.
Тепер швиденько у ліс,
не треба водить за ніс
і лисичка там своя,
там ще була звірина.
Як лисиця не ховалась,
малювать не намагалась,
упізнали продавці
по носі, а ще хвості.
Тягнеться за нею хвіст
від запаски до чобіт,
а ще виглядають вуха
і дзижчить над ними муха.
Лисяча в неї душа
вся від вух і до хвоста,
хоч ховала під запаску,
не буде для неї ласки.
Лиска, як не фарбувалась,
та без курочок зосталась,
тепер бігає по лісі,
лісові пильнуйте діти.
Лиска стане їх ганяти,
їм від неї утікати,
там лисиці далі жити,
обережно, Лиска в світі.
07.2016.
Анімація із інтернету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685038
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.08.2016
автор: Светлана Борщ