Осипле серпень зоряним дощем,
І знову ми - невидимі сновиди...
І нас веде незрозумілий щем
В дзеркальний простір потойбічних видив...
Там, на кордоні марення і сну,
Де сум століть спочив в сузір*ї Ліри,
Відкриєм ми пречисту і ясну
Всевишню суть душі, буття і віри...
І дай нам, Боже,легкості та сил,
І каяття за шал і навіженство.
Щоб не змаліти на зірковий пил,
Пізнавши втаємничене блаженство...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684989
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.08.2016
автор: Вадим Димофф