Розкрий себе,розкрий усе що на душі,
скажи про все,що там тебе тривожить.
Бо так ховаючи себе в собі,
ніхто тобі не допоможе.
Ніхто не чує твій тремтливий плач,
й не бачить тих сльозинок якими заливаєш серце.
Змотавшись павутиною невдач,
так хочеться почути щирістю озвучене,"пробач".
Для всіх привітна,ховаючи за маскою реальність,
крізь ненаситну біль,сміятись вже не взмозі.
Ось так життя пливе,впускаючи банальність,
роки зникають швидко у тривозі.
Ти не одна, таких мільйони на землі,
у всіх погляд прикритий,наївністю розбитий.
Руки гірко протирають сльози через мозолі,
коли вже зможу ними обійняйти й полюбити.
Розкрий себе,але ще глибше приховаєш,
ніхто ж не зможе це відчути,зрозуміти.
І днями на колінах все благаєш,
щоб появився той хто зможе все злічити і зігріти.
Автор-Віталій Ткачук
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684974
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.08.2016
автор: V1TaL1o