В свавіллі днів, в полоні дум
Горить та зіронька на небі
Красою сяє на віки, моя єдина Україна
Квітуча, ніжна і чарівна, перлина серед моря
Надію і життя – у кожну душу пронесла
У пісні кожній, в солов’їному гаї,
Непереможно сильна ти.
Не гасни ти, гори ти полум’ям тим вічним,
Рідненька матінко моя .Моя країно Україно.
У небуття ти не спіши, живи, твори.
Милуй ти око й подих зупиняй.
Розлийся ти рікою і лети.
Тамуй ти подих на години,
Омріяна, моя ти Україно.
Розправ ти крила і лети,
Нестерпні муки, біль – красу всю не лама
Ти ворогів, всіх розжени,
І в пам’яті їх закарбуй,
Знущання їхні – не правдиві.
Ти пригорни, дитину рідну.
«Народ ти кволий» підійми,
І дай надію, справжніх дум.
Моя ти рідна, Україно.
15.02.08
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=68494
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.04.2008
автор: Тіна Май