Коли я запрошу тебе на чай
На днях, а може й наступного тижня,
Ти просто скажи: «не скучай» ,
А потім – «вибач, у мене не вийшло».
Коли телефон зруйнує дзвінком тишину
І в трубці почуєш мій голос злегка сп’янілий,
Ти просто скажи: «Знаєш, а я уже сплю,
Давай завтра поговоримо, милий».
Коли на світанку, як тільки прокинешся ти,
Візьмеш телефон, а там смс-ка від мене –
Не бери ти цього до своєї взагалі голови:
Безліч справ ще чекає сьогодні на тебе.
І коли я спитаю про те, як життя,
Або як здоров’я, як справи, що робиш?
Ти спокійно скажи: «Вибач, я зайнята.
Давай ти мені завтра подзвониш».
А коли я почну тобі говорити,
Що часу на мене ти зовсім не маєш –
Скажи, що ти любиш і досить сердитись,
Просто ніколи всього не встигаєш.
Я промовчу, не видам і звуку,
Розвернуся й піду, куди ноги несуть.
Просто знай: для тих, кого люблять,
Час неодмінно знайдуть!
Спільнота автора:
https://vk.com/savchyn_roman
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684935
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.08.2016
автор: Роман Савчин