Ти був такий тихий.
Стояв на скрипучому ганку.
Вдивлявся у захід -
Там долю все нам виглядав.
А сонце котилось!
Вже обрій, змінивши вдяганку,
Собі усю силу
Яскраву безслідно вбирав.
Ти був такий ніжний.
Схилився до темних перил.
І поглядом теплим,
Ще раз сліпо ніч обійнявши,
Ти захід під темінню
В гіркість прощання ловив,
Спроквола цей день
Ген-ген за горизонт відпускавши.
Ти був такий теплий.
Як ніч ця серпнева остання.
Губами ловив
Першу вересня дивну сльозу,
Що рвучко котилась
З куточків очей, як зізнання:
Вже більш не твоя....
Я прошу, відпусти у грозу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684904
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.08.2016
автор: Мар’я Гафінець