О люба Земле! Скільки крові,
В твоїй ріднесенькій долоні!
Невже тобі не набридає,
Що дух Смерті над тобой літає?
Скільки ж ти пережила у світі,
Вінчаючись в людському цвіті,
Хоч трошки маєш відпочити,
Щоб далі легше було жити!
Кричи! Сварися! Не давай!
Людей не відпускай, тримай!
Без тебе вони згинуть враз,
Як прорікав в письмі Тарас!
Коли у світі мир вже буде?
Коли про горе, люд забуде?
Коли не стане Земле зла,
Тоді даруєш всім добра!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684810
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.08.2016
автор: Вероніка Мелларк