"Не судіть і не будете судимі!"
отаке доводиться чути не раз на днині.
Ніхто на це уваги не звертає
і далі свій млин обертає -
усім довкола ретельно кості промиває.
При цьому взагалі нічого не знає.
"Ось дивись пампух пішов,
напевно десь сосиски знайшов..."
А можливо він ненавидить за це себе?
Але ж це діло не твоє-
ти ж абсолютно все про всіх знаєш.
А те, що він невиліковно хворий знаєш?
Що через свою повноту
він щодня свою проклинає судьбу.
"Ой диви пішов який,
він напевно голубий.
Та точно дівчатка я вам кажу,
він якийсь не такий, я це точно бачу."
І хто тобі дав право таке
ставити клеймо брудне?
Те що він тебе за груди не хапає
і дівчат по всіх кутках не зажимає?
А можливо він любить тебе,
боїться навіть дихнути не так -
мабуть він живе для тебе.
А ти його опускаєш за просто так.
Але ось нещастя сталось -
чорне вороння на твою голову позліталось.
Ти змушений від людей ховатись
і лиш вночі по вулиці пересуватись.
І ось ти вже злодій і наркоман,
бо вночі ти крадеш на сто грам.
Зрозумів, що є осуд таке,
проте пізно було вже.
ви ж всі разом живете?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684759
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.08.2016
автор: VictoR