******************
Буває часом: тихо споглядаєш,
Вбираючи очима неповторність, -
Нечувана мелодія впадає
Підземною рікою у свідомість...
Ізвідки та мелодія небесна?
Струмує, ллється, ніжиться, лоскоче,
Стискає душу трепетом чудесним
Чи ніжністю тендітною тріпоче...
То котиться повільно так - анданте,
А то вібрує пристрасним алегро...
Незримий віртуальний диригенте,
Ти прихиляєш музикою небо.
Початок - та мелодія чудова,
Ті ритми, що живуть і б'ються в грудях...
А згодом вже - явИться звідкись Слово
І йде собі тихенько поміж люди...
Із ним жила - із ним я і воскресну...
Високопарно? Що ж, нехай так буде.
За цю миттєвість творчості чудесну
Я вдячна Долі... Хто мене осудить?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684546
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.08.2016
автор: Світла (Імашева Світлана)