Летять літа, неначе сиві птахи,
Й назвали шлях той коротко: життя –
Твоє воно, чи звіра, чи комахи,
Та кожне потрапляє в небуття.
Ти теж береш початок з лона мами,
Пройдеш, поки останній зробиш крок,
Засієш Землю дочками й синами,
Добавиш небу декілька зірок.
І стежку після себе ту залишиш,
Дзвенітиме де пам’ятна струна,
А в душах внуків-правнуків запишеш
Слова, серед яких нема – «війна».
І хай пливуть літа, мов за водою,
Де кожен рік – то помах є весла,
Не раз іще зустрінешся з бідою,
Молись, щоб доля вчасно пронесла.
23.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684029
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.08.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)