Самотня душа
У дім приходить знов самотність,
як спалах свічки на столі,
в кімнаті, де нічна морозність,
тепла не мала від зорі.
Приходить в гості знов байдужість,
здійнявши вітер від дверей,
що мав зігріти, а натомість,
шумить, свистить немов тролей.
Тиша всюди знову настає,
порожнеча знову застає,
ворожнеча всіх думок і мрій,
адже світ навколо є не мій.
Ніхто слова не знає з пісні,
яку співаю я щодня,
складу її із тих, із різних,
думок, які вже як рідня.
Дарують радість, ніби світло,
яке краде в мені журба,
любов до вас аж ледь не зникла,
дівчино, друже і юрба.
Тишу маю стежкою життя,
ношу незвичайного буття,
буде хай загадкою для всіх,
що творю, а не чекаю втіх.
Спіцин Євгеній 28.01.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683967
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.08.2016
автор: Віктор Цвіт