Ти знаєш як це жить без хліба,
Й не в силах прокормить сім*ю?
Коли дитя стоїть вже бліде,
Та все одно кричить люблю.
Коли вертаєшся з роботи,
А за душею ні гроша.
Бо сволоч-пан поставив боти,
А сам живе гуляй душа.
Коли ти бачиш очі сина,
Який ще трохи та й помре.
А збоку ще одна дитина
З надією на батька жде.
Коли збираєш сили в купу
І з головою напролом,
Щоб нашкребти грошей для супу
З того що здав в металолом.
По троху падать та вставати,
Роботи дві, а може й три,
З надією іти й пахати
Й ніхто не зможе помогти.
Коли ти прагнеш краще жити,
Та сили більше вже нема.
Коли не знаєш, що робити,
Ось це на справді є – біда.
Тому якщо цього не знаєш,
Не нарікай ти на життя,
Бо хтось і дійсно так страждає,
І в 30 сива голова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683957
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2016
автор: Кушнір Марина