Васыль Симоненко «А я хожу, чего? Не знаю…»
(перевод Владимира Туленко)
А я хожу, чего? Не знаю.
Ищу я что? И не найду,
Стих никому не прочитаю,
Не расскажу свою беду.
Меж елей и дубов зелёных
По нетолоченной траве,
Иду, я в мысли погружённый,
Что роем вьются в голове.
А отогнать я их – бессилен:
Без приглашения пришли,
Пришли, покой мой растопили,
Тревогу в душу занесли.
А с кем мне ими поделиться,
Кто мне поможет больше всех?
Одни промолвят: «Ты б умылся».
Ну, а другим навеют смех.
Действительно, кому есть дело,
Что кто-то, где-то там не спит?
Ведь нам «чернуха» надоела,
И от «плохого» нам претит.
Ведь небо – васильково-сине,
Земля вся в травах молодых…
(А на земле, не люди, - свиньи
В шелках гуляют дорогих).
У нас в стране полей просторы,
Труб заводских не сосчитать,
(Чтоб эти наши кикиморы
Могли одеться и пожрать).
Народ живёт наш без испуга,
Доверив всё временщикам.
(Мы – негодяи и ворюги,
И патриоты кошелька).
*****
Василь Симоненко «А я ходжу, не знаю – чому…»
А я ходжу, не знаю — чому,
Чогось шукаю — не знайду.
Не розкажу ніде, нікому
Свою недолю і біду.
Поміж ялин, дубів зелених
По нетолоченій траві
Іду, і всі летять до мене,
Все в’ються думи в голові.
А відігнать немає сили:
Вони непрохані прийшли,
Прийшли і спокій розтопили,
Тривогу в душу занесли.
І з ким тепер їх поділити,
Хто розжене, розвіє їх?
Одні промовлять: «Ще не вмитий!»
У других просто збудять сміх.
А й справді, що кому до того,
Що хтось не спить, сумує хтось?
У нас і так, мовляв, лихого
Уже по вуха розвелось.
Над нами небо, бачте, синє,
Земля у травах молодих…
(А на землі — звичайні свині
В шовках і сукнях дорогих).
У нас без меж полів простори,
Заводи трубами димлять
(І все на те, щоб кікімору
І одягти й нагодувать).
Народ у днів оцих напругу
Ввіря нам думи і серця.
(А ми — негідники, злодюги
І патріоти гаманця).
*****
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683956
Рубрика: Поэтические переводы
дата надходження 16.08.2016
автор: Володимир Туленко