Я хочу, але не повинна,
Летіти душею до неба.
В очах я твоїх безневинна,
Благаю, кохання не треба!
Кохання затьмарює розум,
Життя закриває у тамбурі.
І ллється дощем ніби грози,
Стікаючи ядом на мармурі.
І дні зупинились в рахункові,
Серця ніби дві паралелі.
Кружляли тоді в поцілунках ми,
Я падаю стрімко зі скелі.
Тоді ти кидав мов у прірву нас,
Тепер вже лови якщо треба.
І душі сплелися у вічний вальс,
Кохання благаю, не треба!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683951
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2016
автор: Кушнір Марина