Дні лаштують череду –
Мають знати ряд.
Хто за ким попереду
І хвіст кому брат.
Йдуть, чужих відштовхують --
Черга все така ж.
Когось це не стомлює,
Але мій багаж
Взявся років капеллю,
Бо чималий стаж
Давить. Іду, стогнучи.
Відпочинок де?
Ноги, немов курячі,
В зморшках все лице.
Мабуть,скоро вибуду.
А ряд – без кінця.
Змінять всіх знесилених,
Хто спіймав ляща
Од років і доленьки,
Та сповільнив хід,
Сили тануть, кволенькі,
Жив – немов не жив.
Мудрість стала в череду.
А безвусі дні
Стали в ній попереду,
Було б за ким йти..
9.10. 2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683684
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.08.2016
автор: seroglazka