Медовий спас жнивами знову пахне,
Де сколосились буйні пшениці,
Із дня у день тепло так тихо чахне,
Листок вербовий згублений в ріці.
Ще клапоть літа манить у жоржинах,
Та все ж лелека крила розправля,
Смак осені приваблює в ожинах,
Приляже в полі зорана рілля.
Відпочивать, та знов набратись сили,
Пшеницею весною прорости,
Хліби життя щоб щиро колосили,
Аби меди у сотах принести.
Медовий спас зустріне на порозі,
Благословить зібрати всі дари,
Лелеку проведе в її дорозі:
Щоб в мирі й радості усі були.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683649
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.08.2016
автор: Леся Утриско