Зачаїлись ті думи химерні
І спокою не має ні днини
Ти була, наче миттю у сні
І зі сміхом малої дитини
Я тебе зустрічав у очах
Коли палало сонце в зеніті
Ми живемо у різних містах
І нитками, як доля, сповиті
Заквітчана, убрана в думки
Я згадаю той дотик рукою
Най збудую до тебе мости
Я на крихтах своєх любові
Засвіти мені шлях тим вогнем
Як метелик, порину до світла
В невідомість з тобою пірнемо
До останнього подиху смерті!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683627
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.08.2016
автор: Miriamina