У вікна вечір заглядає,
Село дрімає вдалині,
Неквапом мысяць посилає
Промінчик лагідний мені.
Із неба зіронька скотилась,
Ні в кого згоди не пита;
А я на тебе задивилась,
Моя дитино золота.
Ти спиш, гойдається колиска,
Легенько вгору підліта...
Ще так далеко й вже так близько
Твоєї юності літа.
Туди у мріях відлітаю,
В майбутнє зводячи мости,
Той день весняний уявляю,
Який назвеш найкращим ти.
Моя малесенька принцеса
Уже доросла, чарівна...
Автомобіль спинив колеса -
Із нього глянула вона.
Щасливі очі, довгі вії -
Ти наречена, ти свята!
Здійснились заповітні мрії:
І біле плаття, і фата,
І кришталеві черевички...
Усюди квіти чи фатин,
Подружка запалила свічки...
А поруч із тобою він...
Це так зворушує... Сльозину
Я на щоці своїй ловлю...
Рости, кохай, моя дитино!
А я вже вас благословлю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683611
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.08.2016
автор: Анастасія Лінчук