Минали дні нестерпні непомітно,
І міри не було моєї пустки.
Та, скаржачись на Всесвіт безнадійно,
Останні з квітки я зірвав пелюстки.
І в пам'яті моїй лишили мітку,
Як щастям ти щодня мене п'янила.
А я закоханий в тендітну квітку,
Яка щораз сильніш мене манила...
А пустка та хвилиною була,
Хвилиною розлуки і мовчання,
Мене ти повністю зпила,
І почалось у квіточки світання.
І твоє серце вже моє в'язнить,
І в тому місці, де про нас забули,
Ніколи нас нікому не спинить—
Ці пелюстки останніми не були.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683548
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.08.2016
автор: Tinea