Я є тут. Еге-гей! Обізвись, чи хоч блисни з-під крони,
Що нависла над затишком мирним пустого гнізда.
Ти так міцно тримаєш до серця свого оборону...
Свіжим леготом з вирію просто принесла тепла.
Я є тут. То чому ж ти не бачиш? Гей! ...Вістря грози
Зачепилось за шапку знов гостру притихлого лісу.
Густу темряву променем мрії затято гризи!
Може, мавка подолом зеленим майне із пралісу.
Я є тут. Ось ця темрява, глянь. Чи, хоч спробуй... Змирися!
Брязкотіти втомилась жаринками зір-миттє-снів.
Темінь глибша, і тепла, й таємна... Хутчіш огорнися,
Споглядай, пустоцвітно як гаснуть іскринки цих днів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683535
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.08.2016
автор: Мар’я Гафінець