Пішов.
Байдужий і розхристаний.
У дикій каламуті,як вогонь.
І плакав дощ сльозами чистими,
Дитинно хлипав в буйнощі долонь.
Тікав.
Відчужений і втомлений.
Мій погляд не зумів його спинить.
В риданні дощ займався зболено,
Він прагнув світ до серця прихилить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683529
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2016
автор: Вікторія Коваленко