Полон, як вітер,
Його ми не побачимо.
І в усьому цьому світі –
Хтось сміється, а хтось плачить.
Хтось завжди правий,
А хтось занурився в брехні.
Хтось живе у світі мрій,
Хтось у музиці й вині.
Полон – це царство вічних зачекай,
Які оточують цей світ.
На мить його відчуй пізнай,
Залиш, хоч крихітний, але слід.
Комусь не вдасться, та нехай,
Хоч спроби були й марні.
Та віри ніколи не втрачай,
Бо твоя мрія не така й примарна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683455
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.08.2016
автор: Любомира Королько