[quote]«Тиша. Кохаю, люблю, як інакше?
Віриш? Що віриш, я впевнений, знаю.
Ти обійми заборонене щастя,
Іншого виходу в тебе немає.»
Віталій Пригорницький[/quote]
Тихо зомліли ранковії зо́рі,
Синім стає над дахІв неба край.
Сиджу під вікном і складаю у рими
Сліпого кохання терпкий аромат.
Одна. Сиджу. Тихо. Навіть без кави.
Комп’ютерна Делька гра світлом в вікно.
Вимірює кількість затрачених митей,
Виводячи цифри життя в монітор.
Тиша у домі. Тиша надворі.
Тихо ідуть за думками думки.
Вискакують букви з просто́ру навко́ло,
Лягають картинкою слів у рядки.
Лягають події, лягають надії,
Римую все мóє життя з заборон.
А відчай сліпого кохання, як диво,
Встає поруч мене, як світло з ікон.
І я обніму моє сховане щастя,
Те, що тут, те, що зараз, без всіх заборон.
Хай там що, я люблю і це точно ти знаєш.
Про це очі говорять твої в монітор.
16.05.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683390
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2016
автор: Лєна Дадукевич