У променях сонця зомлілого
Троянди червоним горять,
І кроки, залишені дівою,
У росах вечірніх блищать.
Спішить так в обійми коханого,
Неначе до неба пташа,
Та від поцілунку жаданого,
Чомусь затремтіла душа.
Прийшов час, щоб вибір зробити свій:
Безклопітність юних ще літ
Чи клопоти з милим в сім*ї новій?
Застигла, немов моноліт…
Та янгол з букетом трояндовим
Легенько торкнувся плеча,
І зникла сльоза діамантова:
Кохання обрало дівча.
Так всім вибирати доводиться,
Можливо, між іншим, та все ж,
Від вибору цього народиться
Доріжка між долі мереж.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683286
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.08.2016
автор: Арлекін