Бувало, віддавав до крихти
Що накопичив, заробив,
До кожного хотів добігти,
Радів, як щиро хтось хвалив.
Тепер часи настали інші:
Я став розумним і скупим,
І кроки не роблю поспішні,
Від справ благих зостався дим.
І з усміхом дивлюся в натовп
Перед палацом владаря –
Там «липова» дорожня мапа,
То ж, скривджена кричить юрба,
Згвалтована, чогось ще хоче…
А там падлюка за столом
Якісь обіцянки бурмоче,
Хизуючись своїм добром.
Та тільки маска лицеміра
Не стане справжньою ніяк.
Знов затужила моя ліра,
Душа без неї – сліпий рак.
Тепер я ліри не ображу
І скупість в серце не впущу.
Чим зможу – підлості заваджу,
Її до ката віднесу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683283
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.08.2016
автор: Г. Король