* * *
Я до тебе, Поезіє, знову...
пригорнутися,
відігрітися,
виплакатися,
виговоритися,
а ще...припасти зраненим серцем до краси твоєї цілющої,
до джерела сили животворної, яка одна лиш може врятувати мене
від розпуки.
* * *
Такий сірий, холодний день.
Небо плаче, і я разом з ним,
Може, й ще хтось, напевно, ще,
Бо не тільки ж мені болить.
Завтра, небо, ти плакать припиниш,
Замилуєшся сонечком ясним.
Тільки ж я його не побачу
Крізь потоки свого дощу...
* * *
Як я заплачу - хай тобі усміхнеться доля,
Як засумую - в тебе буде веселий день,
А як помру від розлуки - ти будеш живий і дужий
Зозулькою прилечу і накую тобі довгих літ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683247
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2016
автор: Мирослава Жар