Любов – це храм шпилястого бароко:
Округлість форм і тонкість почуттів, –
Контрасту світ. Заглиблено-високо
Подорожують в єдності світів.
Любов – не страх, ні жалість, ні повинність,
Любов – не гріх, не муки каяття,
Це вісь життя, основа і первинність,
Прозріння це до самозабуття.
Шовковість слів, промовистість мовчання,
Цілунків слід на скорених місцях,
Солодка мить – як перша, як остання,
З бажань земних міжзоряності шлях.
Цунамі-пульс – до болю у зап’ясті,
Печаль розлук – до ковдромерзлоти,
Питання суть: "А що насправді щастя?" –
І відповідь: "Це ти, любове! ТИ!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683223
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2016
автор: Серафима Пант