У грудях стисло і болить,
І не дає спокою.
Чи винне кляте есемес у тім,
Чи від думок моїх,
Чи просто з безнадії…
Не винен навіть він у цім.
Хай дуже навіть ніжне і п»янке,
І несподіване творіння,
Та все-таки дитя він є
Без пережи’тих літ й прозріння.
І саме це між нами і встає.
І це є справжня перепона.
А щастя хочеться й тепла,
І щирість почуттів у кожнім слові,
І розуміння лише по одних очах,
І душ і тіл єднання в пристрасній любові …
Так ясно ніби оце все,
Так просто і банально …
Скопилось, душить і щемить
Невиправне людське бажання:
Спокійно все життя прожить
На ложі справжнього кохання.
Та може все понапридумували ми,
Оті прості бажання?
А справжні тільки пристрасть й смерть.
І в цьому гола правда.
12.05.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683200
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.08.2016
автор: Лєна Дадукевич