День заходить в золочену пристань,
Зір впадає в обмежену даль.
Все в довкіллі стихає і лишень,
Вітер листя тихенько колише,
Та шепоче про свою печаль.
Вийшов місяць рогалик з за тину,
Освітив край дороги кущі.
Все сміється чомусь без упину,
Розворушив струну – павутину,
І озвалася пісня в душі.
Стало пісні враз в серці затісно,
Знов думки наче букви у ряд.
Що життя це далеке від істин,
Ще воно наповняється змістом,
Ще поки не прийшов листопад.
2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683179
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.08.2016
автор: Мартинюк Надвірнянський