Картате небо обвиває гори.
І в лоні дикої природи
Змішались найніжніші тони,
Які не здатен осягнуть ніколи
Ні подихом, ні словом, ні думками.
Бо саме тут зустрів тебе, тебе жадану,
Омріяну, оспівану у снах
Перед якою никне долі страх
У сум’ятті картаю я все дужче
Себе за те, що сором на душі
Пробіг неждано як пізнав я ближче
Красу, що відтворити не змогли
Ні Стус, ні Дзідзьо, ні Петрарка.
Бо не пізнати їм дарунка
Граційного, культурного й вірного,
Що припіднесла доля світу цього.
Місцями тиха, та не менш цікава.
Із голосом, що зводить до небес.
Бурхлива дійсність, що тобі не притаманна,
Не в змозі наздогнати твій прогрес
Ні розумом, ні сміхом, ні чуттями.
Бо ідеал навіяний: «Оссана».
Довговолоса, ніжна до нестями,
Неначе виткана із творів Мопассана.
07.09.2013 Алушта
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683125
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.08.2016
автор: green joel