На воротах Геракліона
Зв’язавши в тугому хаосі
Руки і ноги
Вони заповнюють порожнечі між камінням
Майже прозорими головами
І від цього місто стає ще більш непевним
Хоча ще більш
Ніяк неможливо
Як неможливо помітити , що всі вони - божества
Намальовані на блакитний кальці
Зверх панорами
Потонулого міста
А вгорі корабель все пливе і пливе
У нескінченну ніч
Крізь сон мертвого капітана
Що лежить в затхлій каюті
Та немов живий марить про спрута
Чиї зіниці завжди звернені всередину
Як багатобарвні палаючі мандали
У яких
Незбагненним чином
Збігаються всі шматочки
Всі риски
Точки
неповернення
людей і міст
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683095
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.08.2016
автор: Ева Зиг