[b]Десь у вітті сумує пташина,
Інша, плаче немов, іздаля.
Засвистів би мені, соловейку,
Душа б слухала, ніби маля.
Закувала б, зозуленько, де ти?
Про майбутні щасливії дні.
...Чому хочеться чути їх в серпні?
Вони тут були ще навесні...
Розлилася скрізь туга зелена,
Лист чекає осінніх тривог.
Небо синє далеке, безмежне
Й плете сонце з проміння вінок.
Дятлик стукає голосно й чисто,
Вправно справу він робить свою...
Всі думки в лісі,наче молитва,
В якій прощення завжди молю.
Бо гріхи і мої, і чужії
На шматки рвуть небесну блакить...
І зникають ліси віковії,
Ріки сохнуть...І серце болить...
Знов співає у вітті пташина,
Тужно думи зриває мої.
Сум буває часом без причини...
Заспокоїть ліс й без солов'їв...[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683062
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.08.2016
автор: zazemlena