Та не свята я, і не надто грішна
Усього вистачає у моїм житті
Буває іноді - посмішка розкішна
А серце плаче гірко в самоті
Збирала биті яблука печалі
До себе горнула світлі промінці
Хотіла б мати я броню із сталі
Коли так підло кидали камінці
У зрадах стрічали мене часто
І душу згризали в підлості не раз
Приймала знов і знов причастя
Щоб тільки вогник віри не погас
Я засинала у сльозах, кричала
Вовком пораненим...в журбі
Та з ранком - в каві оживала
І біль ховала у сліпій юрбі
Та не свята я, і не надто грішна
Така ж як мільйони, така, як всі
Спасибі, Боже мій, за вишні...
Були - і кислі, і солодкі, і гнилі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682975
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.08.2016
автор: Олена Шабанова